Резолюции 7 съезда НПГУ

Незалежна профспілка гірників України

(НПГУ)

вул. Велика Васильківська, 65

м. Київ

03150

тел.(044) 287-33-38, 287-64-57

тел./факс (044) 287-72-83

e-mail: info@kvpu.org.ua

 

Затверджена VІІ З’їздом НПГУ 26 травня 2016р.

 

Резолюція VII з’їзду НПГУ

 

“Щодо проекту Трудового кодексу України”

 

15 листопада 2015 року Верховна Рада України ухвалила у першому читанні проект Трудового кодексу (далі — ТКУ), що має стати основним нормативним документом регулювання трудових відносини у країні.

Цей законопроект значно погіршує правове становище трудящих та умови діяльності професійних спілок. Проект ТКУ надає широку одноосібну владу роботодавцям на ухвалення нормативних актів у сфері праці, що суперечить Конституції України. Закріплюючи право роботодавців приймати власні нормативні акти у сфері праці, проект кодексу надає їм можливість уникати колективних переговорів.

Згідно з проектом ТКУ, роботодавець має право здійснювати контроль за виконанням працівниками трудових обов’язків, у тому числі з використанням технічних засобів. Це є підставою для зловживань, може призвести до невиправданого психологічного тиску на працівника у процесі праці та порушує статтю 32 Конституції України, яка забороняє втручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених самою Конституцією, а також статтю 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Роботодавцю надано право переводити працівників до іншого роботодавця. Таке переведення на практиці буде примусовим, адже працівник може надати згоду під тиском або боячись втратити роботу. Крім цього, строк такого переведення не встановлений.

Розширені, нечітко визначені й односторонні підстави для звільнення за розголошення комерційної таємниці. Таке широке формулювання надасть роботодавцю право звільнити працівника, наприклад, за розголошення розміру його заробітної плати.

Згідно з проектом ТКУ, залучення до надурочних робіт, до роботи у вихідні, дні державних і релігійних свят не потребує згоди профспілки.

За відсутності первинної профспілкової організації тривалість робочого тижня (п’ятиденний чи шестиденний) встановлюється роботодавцем самостійно.

Передбачена також можливість збільшення робочого дня через встановлення режиму роботи на умовах ненормованого робочого часу.

Норми проекту ТКУ оминають колективні трудові відносини, надаючи перевагу стосункам між роботодавцем і працівником «один-на-один». Це призведе до ухвалення роботодавцем односторонніх рішень, бо працівники не мають жодного реального впливу на це, окрім як через колективні переговори.

Згідно з проектом ТКУ, розширене коло підстав для укладення строкових трудових договорів. Роботодавець може покласти на працівника без його згоди виконання додаткових обов’язків, якщо обсяг роботи за трудовою функцією не забезпечує його повну зайнятість.

Проекту ТКУ дозволяє звільнення одиноких матерів, які мають дітей віком до 15 років на загальних підставах. Жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, зможуть залучати до робіт у нічний час, надурочних, у вихідні, дні державних і релігійних свят.

Майже всі норми чинного Кодексу законів про працю України і законів, що регулюють профспілкові відносини, не включені до проекту Трудового кодексу України. Це заздалегідь ставить у дискримінаційне та залежне становище пересічного працівника, порушує статтю 22 Конституції України, яка визначає, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих  прав і свобод.

Цей черговий проект Трудового кодексу України суттєво не відрізняється від попередніх варіантів, які не пройшли перевірки часом та мали величезну кількість критичних відгуків від усіх учасників законотворчого процесу.

Експерти Міжнародного бюро праці МОП провели порівняльний аналіз проектів Трудового кодексу України від 2003, 2009 та ухваленого у першому читанні 15 листопада 2015 року. Їхні висновки сформульовані у Меморандумі про технічні зауваження до проекту Трудового кодексу 2015 р.

У Загальних зауваженнях міститься 59 рекомендацій Міжнародного бюро праці МОП.  Експерти МОП встановили, що ТКУ не відповідає як мінімум 37 Конвенціям та Рекомендаціям МОП, з яких 30 – ратифіковані Україною

Таким чином, проектом ТКУ порушується майже половина ратифікованих Україною Конвенцій МОП. У порівняльній таблиці 68 разів констатується: «не враховані рекомендації та зауваження МОП». Це можна вважати незадовільною оцінкою авторам даного законопроекту і парламентарям, які за нього проголосували.

Переважна більшість зауважень, пропозицій та рекомендацій МОП повністю співпадають з вимогами  профспілок. Після отримання висновків експертів Бюро праці МОП, профспілки відчувають ще більшу впевненість у своїй правоті, що надає їм сил у боротьбі з рабовласницьким Трудовим кодексом.

Таким чином, можна зробити висновок, що Трудовий кодекс України не може бути прийнятий, бо він порушує Конституцію України та 30 ратифікованих Україною міжнародних Конвенцій МОП. Тому і ця редакція проекту ТКУ також заслуговує на найрішучіший протест проти його ухвалення.

З метою недопущення порушень конституційних прав громадян у сфері трудових та соціально-економічних відносин, закликаємо Верховну Раду України  не допустити погіршення трудового законодавства та не приймати у другому читанні Трудовий кодекс у поточній редакції.

Незалежна профспілка гірників України

(НПГУ)

вул. Велика Васильківська, 65

м. Київ

03150

тел.(044) 287-33-38, 287-64-57

тел./факс (044) 287-72-83

e-mail: info@kvpu.org.ua

 

Затверджена VІІ З’їздом НПГУ 26 травня 2016р.

 

Резолюція VII з’їзду НПГУ

 

«Про стан соціального діалогу в Україні»

 

VII з’їзд Незалежної профспілки гірників України вважає, що енергетика – базова галузь національної економіки. Від її належного функціонування, яке неможливе без вугільної, енергетичної, торфовидобувної та інших галузей промисловості, залежить економічний стан і рівень безпеки держави. Зараз економічна ситуація майже на всіх підприємствах, як і загалом в Україні, дуже складна. Через це прожитковий мінімум та інші соціальні стандарти залишаються на дуже низькому рівні, чим порушуються гарантії і вимоги Конституції та законів України, міжнародного і європейського законодавства. Зокрема, не скорочується, а зростає обсяг заборгованості із заробітної плати працівникам, реальна купівельна спроможність продовжує знижуватися.

При цьому продовжується блокування участі профспілок в управлінні фондами соціального страхування. Майже не враховується їхня думка при підготовці проектів та проведенні реформ податкового, пенсійного, трудового законодавства, фондів соціального страхування, бюджетних сфер, вугільної промисловості та іншого.

Усе це є наслідком нехтування урядовою стороною та роботодавцями соціального діалогу з профспілками як представниками трудящих та порушення ними положень Закону «Про соціальний діалог в Україні».

Постійні заяви керівництва держави про основні завдання виконавчої влади по створенню умов для дієвого соціального діалогу, вироблення спільної позиції соціальних партнерів у питаннях формування і реалізації державної та економічної політики є нічим іншим, як окозамилюванням.

Усе це свідчить про те, що соціальний діалог в Україні – носить декларативний характер, а отже існує реальна загроза його повного знищення.

Беручи усе це до уваги, VII з’їзд Незалежної профспілки гірників України звертається до соціальних партнерів із закликом створити належні умови та вжити усіх необхідних заходів для відновлення і налагодження реального соціального діалогу в Україні з метою захисту прав і свобод громадян.

Незалежна профспілка гірників України

(НПГУ)

вул. Велика Васильківська, 65

м. Київ

03150

тел.(044) 287-33-38, 287-64-57

тел./факс (044) 287-72-83

e-mail: info@kvpu.org.ua

 

Затверджена VІІ З’їздом НПГУ 26 травня 2016р.

 

Резолюція VII з’їзду НПГУ

 

«ПРО  КРИТИЧНИЙ СТАН 

У ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ»

 

Вугільна промисловість України нині перебуває у кризовому стані. На підприємствах галузі, розташованих на підконтрольній українській владі території, значно знизилися обсяги видобутку вугілля і проведення гірничих виробок, зростає заборгованість із заробітної плати, посилюється зубожіння трудящих та соціальна напруженість.

Це обумовлено  низкою чинників, зокрема хибною політикою уряду щодо вугільної промисловості, коли приймалися помилкові рішення стратегічного характеру, які підривають енергетичну безпеку країни, та йдуть у розріз з її національними економічними інтересами. До таких дій можна віднести рішення про масове закриття шахт і подальші урядові дії щодо припинення бюджетного фінансування державних підприємств галузі у 2015 та 2016 роках. Вся урядова стратегія щодо вугільної галузі базується на мінімізації поточних бюджетних витрат без врахування наслідків таких рішень навіть на найближчу перспективу.

Під тиском уряду приймалися також  непрофесійні рішення і на галузевому рівні, коли навіть програму роботи вугільних підприємств було визначено зі свідомо нереалістичних показників, які задавалися згори, а не були підсумком аналізу реальної ситуації на місцях. Наслідком цього є занадто низькі ціни на вітчизняне вугілля, які майже на третину нижчі за імпортну сировину, згортання всіх програм щодо розвитку гірничих робіт, скорочення чисельності працюючих та фінансова незбалансованість майже усіх державних підприємств галузі. Багато шахт — на межі повної зупинки виробництва через відсутність засобів, необхідних для забезпечення технологічного процесу видобутку вугілля. Вже в даний час на деяких підприємствах трудящих масово відправляють у безоплатні відпустки, залишаючи їх сім’ї без засобів існування.

Виключення в Державному бюджеті програми фінансування вугільної галузі на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції без перехідного періоду для поетапного зменшення обсягів підтримки, як це передбачалося Коаліційною угодою, і відсутність чіткої програми заміщення ліквідованої держпідтримки іншими джерелами коштів, поклали початок для системного зростання заборгованості із заробітної плати, що веде до дестабілізації роботи і знищення економічно активних вуглевидобувних підприємств.

У 2011 році в Україні діяло понад 120 державних шахт, на яких було зайнято майже 200 тисяч працівників. Зараз на території, підконтрольній Україні, залишилося 35 державних шахт з чисельністю працюючих на 1 березня 2016 р. — 51,19 тис. осіб. У Держбюджеті на 2015 та 2016 роки фінансування Міненерговугілля знизилося у кілька разів. Якщо у 2011 р. ця цифра складала 10,75 млрд грн, то у 2015 р. — 1,2   млрд грн, а у 2016 р. — 1,5  млрд грн. При цьому за статтями «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної продукції» та «Державна підтримка будівництва вугле- та торфодобувних підприємств, технічне переоснащення зазначених підприємств» на 2015 та 2016 роки кошти у держбюджет взагалі не закладалися. Лише після акцій протестів шахтарів у всіх регіонах України було внесено зміни й передбачено у держбюджеті на 2016 р. 500 млн грн на виплату заборгованих шахтарям зарплат за минулий, 2015 рік та 100 млн грн на шахту «Нововолинська» №10.

Більш ніж у 2 рази знизився в Україні і видобуток вугілля. У 2011 р. він складав 81,859 млн тонн, а у 2015 р. – 39,759 млн тонн.

Зростають негативні тенденції і в роботі недержавних підприємств галузі, які відчувають складнощі у зв’язку із заниженим рівнем тарифів на електроенергію, що виробляється з українського вугілля, не вирішенням наявних проблем, що стосуються розрахунків з енергоринком.

В останні два роки соціально-економічна ситуація на підприємствах галузі значно погіршувалася. За різкого зростання тарифів, цін на всі товари і послуги, а також — ліквідації соціальних гарантій для трудящих вуглевидобувних підприємств, за наявності величезних боргів із заробітної плати, у працівників практично відсутні засоби на забезпечення їх життєдіяльності, оплату комунальних послуг, проїзд у громадському транспорті, медикаменти і тому подібне. Трудящі та їхні сім’ї неухильно зубожіють.

З метою попередження негативного розвитку подій у галузі НПГУ проводила акції протесту, пікетування Міненерговугілля, Кабінету міністрів, Верховної Ради. На них шахтарі вимагали поновити держпідтримку вугільних підприємств, погасити борги із заробітної плати, повернути державні соціальні гарантії працівникам галузі, вжити невідкладних заходів для стабілізації ситуації на енергоринку.

Більша частина вимог досі залишається невиконаною, а головне – не змінилося ставлення влади до вугільної промисловості, яка розглядається не як запорука енергетичної незалежності держави, а як тягар для держбюджету.

Коштів, отриманих від перерозподілу видатків Держбюджету-2016, не вистачить навіть на погашення існуючої заборгованості із зарплати. А за рахунок власних джерел більшість державних вугільних підприємств не в змозі забезпечити ні виплату зарплати, ні навіть свою подальшу роботу, не кажучи уже про заходи з техніки безпеки та охорони праці, оновлення гірничої техніки і обладнання. Це зумовить повну руйнацію державної вугільної, а отже й загалом енергетичної галузі.

У цих складних умовах, з метою забезпечення енергетичної незалежності країни та її подальшого сталого розвитку, шахтарі вимагають забезпечити їх конституційні права, надати можливість стабільно працювати й отримувати зарплату за свою важку та небезпечну працю.

 

З огляду на викладене VІІ з’їзд НПГУ постановляє:

 

  1. Звернутися до Президента України Порошенка П. О. із заявою щодо кризової ситуації у вугільній галузі України та вимогою про поновлення державного фінансування.
  2. Вимагати від Кабінету Міністрів України:

—  розробити паливно-енергетичний баланс країни та визначити необхідну кількість вугілля, яка має видобуватися, джерела постачання палива, ціну на вітчизняне вугілля та необхідні обсяги держпідтримки для сталої роботи вугледобувних підприємств;

— внести необхідні зміни до Державного бюджету України на 2016 рік, передбачивши в ньому достатню кількість видатків на державну підтримку вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції; державну підтримку будівництва вугле- і торфодобувних підприємств, технічне переоснащення зазначених підприємств; охорону праці на вугледобувних підприємствах; гірничо-рятувальні заходи; передачу об’єктів соціальної інфраструктури, які перебувають на балансі вугледобувних підприємств, у комунальну власність;

—  вжити заходів із врегулювання кризової ситуації у вугільній промисловості та забезпечення сталої роботи підприємств паливно-енергетичного комплексу;

—  забезпечити для вугільних підприємств усіх форм власності своєчасні розрахунки на Енергоринку та погашення боргів за спожиту вугільну продукцію та електроенергію;

— забезпечити виконання у повному обсязі положень Закону України «Про підвищення шахтарської праці».

  1. Вимагати від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України:

— скорегувати програму діяльності вугільних підприємств галузі, враховуючи наявні можливості виробництва та потреби у вугільній сировині, визначити справедливу ринкову ціну на вітчизняне вугілля та додаткові потреби у бюджетному фінансуванні; відповідні розрахунки подати до Кабінету міністрів України;

—  припинення діяльності державних вугледобувних підприємств здійснювати лише за умови повного відпрацювання запасів вугілля та з обов’язковим державним фінансуванням передбачених законодавством технічних заходів із фізичної ліквідації шахт та заходів з подолання соціальних та екологічних наслідків ліквідації вугледобувних підприємств;

— максимально завантажити вітчизняні енергетичні потужності теплових електростанцій, що працюють на вугіллі газової групи та опрацювати можливість переведення потужностей ТЕС та ТЕЦ, які працюють на вугіллі марок А/Т та природному газі, на використання вугілля газової групи;

—   виробити механізм, який дозволить забезпечити своєчасну оплату за спожиті електроенергію і вугілля і погашення накопиченої заборгованості у розрахунках за них;

—  забезпечити на підприємствах галузі погашення заборгованості із заробітної плати і виплату її у законодавчо визначені строки у подальшому;

—  дотримуватися Галузевої угоди та погоджувати із НПГУ видання нормативних документів, які торкаються трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників;

—  підготувати та подати до Верховної Ради України законопроект про зміни до ст. 150 Земельного кодексу України щодо вилучення торфовищ з розряду особливо цінних земель.

  1. Вимагати від керівників підприємств галузі всіх форм власності:

— забезпечити першочергову і в повному обсязі виплату заробітної плати працівникам у строки, передбачені трудовим законодавством.

Незалежна профспілка гірників України

(НПГУ)

вул. Велика Васильківська, 65

м. Київ

03150

тел.(044) 287-33-38, 287-64-57

тел./факс (044) 287-72-83

e-mail: info@kvpu.org.ua

 

Затверджена VІІ З’їздом НПГУ 26 травня 2016р.

 

Резолюція VII з’їзду НПГУ

 

«ПРО  ЗАХИСТ ПРАВ ТА СОЦІАЛЬНИХ

ГАРАНТІЙ ПРАЦІВНИКІВ»

 

Делегати VII З’їзду НПГУ з обуренням заявляють, що політика Кабінету міністрів і Верховної Ради України, спрямована на подолання фінансової кризи переважно за рахунок найманих працівників та соціально незахищених верств населення, у тому числі пенсіонерів, послідовно веде до руйнації виробничого потенціалу нашої країни і деградації її продуктивних сил, а також підвищує соціальну напругу у суспільстві й загрожує його спокою.

Проведення реформ у сфері пенсійного забезпечення громадян, що активно здійснюються шляхом ухвалення дискримінаційного соціального законодавства, порушує конституційні права громадян України та норми міжнародного права, які гарантують соціальний захист від бідності.

Кабінет міністрів України розробив проект нових Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних  роботах,  на роботах  з шкідливими та особливо шкідливими, важкими і особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Цим урядовим документом передбачається тотальне скорочення списків професій і виробництв, зайнятість на яких негативно позначається на здоров’ї та житті працівників, і тому дає право на достроковий вихід на пенсію.

В обґрунтуванні змін до Списків №1 і №2 немає посилання на результати проведених атестацій робочих місць, якими встановлено, що у пропонованих до виключення зі Списків посадах та професіях відсутні несприятливі умови праці, а фактори виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочих місцях відповідають вимогам охорони праці, встановленим ступеням шкідливості й безпечності праці і її характер за гігієнічною класифікацією не є шкідливими.

Відсутні також будь-які посилання на пропозиції профспілок або роботодавців про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і №2 стосовно скасування значного переліку виробництв, робіт, професій та посад. Хоча, згідно з чинним законодавством України, зокрема, Кодексом законів про працю України, законами «Про охорону праці», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про соціальний діалог в Україні» та ін., санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу є спільним завданням роботодавців, профспілок та органів медицини праці.

НПГУ розцінює це, як неприкрите цинічне знущання з працівників, змушених працювати у важких умовах, часто з ризиком для життя і здоров’я, які будуть позбавлені права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи гарантуються громадянам і не можуть бути скасовані. При ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

НПГУ висловлює свою категоричну незгоду з проектом постанови Кабінету міністрів «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», і вимагає негайного припинення дій по перегляду і внесенню безпідставних змін до Списків №1 і №2 та позбавлення працівників гарантованих Конституцією прав.

В умовах постійного і стрімкого зростання цін на товари, комунальні та інші послуги, відміни й звуження основних  соціальних гарантій для шахтарів, невеликі розміри зарплат і пенсій не забезпечують гідного рівня життя ні працівникам, ні пенсіонерам, прирікаючи на злиденне існування та вимирання,  або змушуючи працювати після призначення пенсії.

 Беручи до уваги викладене вище, делегати VII зїзду НПГУ вимагають:

 

від Кабінету міністрів України:

 

— негайного припинення будь-яких дій по перегляду і внесенню безпідставних змін до Списків №1 і №2, як таких що спрямовані на позбавлення працівників гарантованих Конституцією України прав;

— припинення збільшення цін на енергоносії та комунальні послуги для населення;

— встановлення реального прожиткового мінімуму, який забезпечує ефективне відтворення робочої сили, оплату комунальних послуг, в тому числі енергоносіїв, всебічний гармонійний розвиток працюючої людини та її гідне життя.

 

від Верховної Ради України:

 

— ухвалення відповідних змін до Закону «Про Державний бюджет України на 2016 рік», якими встановити мінімальну заробітну плату на рівні не нижче реального, а не декларативного, прожиткового мінімуму;

— відновлення дії у повному обсязі статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

— запровадження мораторію на підвищення цін на енергоносії та комунальні послуги до встановлення реальних рівнів прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати.

Незалежна профспілка гірників України

(НПГУ)

вул. Велика Васильківська, 65

м. Київ

03150

тел.(044) 287-33-38, 287-64-57

тел./факс (044) 287-72-83

e-mail: info@kvpu.org.ua

 

Затверджена VІІ З’їздом НПГУ 26 травня 2016р.

 

Резолюція VII з’їзду НПГУ

 

“Щодо проекту Трудового кодексу України”

 

15 листопада 2015 року Верховна Рада України ухвалила у першому читанні проект Трудового кодексу (далі — ТКУ), що має стати основним нормативним документом регулювання трудових відносини у країні.

Цей законопроект значно погіршує правове становище трудящих та умови діяльності професійних спілок. Проект ТКУ надає широку одноосібну владу роботодавцям на ухвалення нормативних актів у сфері праці, що суперечить Конституції України. Закріплюючи право роботодавців приймати власні нормативні акти у сфері праці, проект кодексу надає їм можливість уникати колективних переговорів.

Згідно з проектом ТКУ, роботодавець має право здійснювати контроль за виконанням працівниками трудових обов’язків, у тому числі з використанням технічних засобів. Це є підставою для зловживань, може призвести до невиправданого психологічного тиску на працівника у процесі праці та порушує статтю 32 Конституції України, яка забороняє втручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених самою Конституцією, а також статтю 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Роботодавцю надано право переводити працівників до іншого роботодавця. Таке переведення на практиці буде примусовим, адже працівник може надати згоду під тиском або боячись втратити роботу. Крім цього, строк такого переведення не встановлений.

Розширені, нечітко визначені й односторонні підстави для звільнення за розголошення комерційної таємниці. Таке широке формулювання надасть роботодавцю право звільнити працівника, наприклад, за розголошення розміру його заробітної плати.

Згідно з проектом ТКУ, залучення до надурочних робіт, до роботи у вихідні, дні державних і релігійних свят не потребує згоди профспілки.

За відсутності первинної профспілкової організації тривалість робочого тижня (п’ятиденний чи шестиденний) встановлюється роботодавцем самостійно.

Передбачена також можливість збільшення робочого дня через встановлення режиму роботи на умовах ненормованого робочого часу.

Норми проекту ТКУ оминають колективні трудові відносини, надаючи перевагу стосункам між роботодавцем і працівником «один-на-один». Це призведе до ухвалення роботодавцем односторонніх рішень, бо працівники не мають жодного реального впливу на це, окрім як через колективні переговори.

Згідно з проектом ТКУ, розширене коло підстав для укладення строкових трудових договорів. Роботодавець може покласти на працівника без його згоди виконання додаткових обов’язків, якщо обсяг роботи за трудовою функцією не забезпечує його повну зайнятість.

Проекту ТКУ дозволяє звільнення одиноких матерів, які мають дітей віком до 15 років на загальних підставах. Жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, зможуть залучати до робіт у нічний час, надурочних, у вихідні, дні державних і релігійних свят.

Майже всі норми чинного Кодексу законів про працю України і законів, що регулюють профспілкові відносини, не включені до проекту Трудового кодексу України. Це заздалегідь ставить у дискримінаційне та залежне становище пересічного працівника, порушує статтю 22 Конституції України, яка визначає, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих  прав і свобод.

Цей черговий проект Трудового кодексу України суттєво не відрізняється від попередніх варіантів, які не пройшли перевірки часом та мали величезну кількість критичних відгуків від усіх учасників законотворчого процесу.

Експерти Міжнародного бюро праці МОП провели порівняльний аналіз проектів Трудового кодексу України від 2003, 2009 та ухваленого у першому читанні 15 листопада 2015 року. Їхні висновки сформульовані у Меморандумі про технічні зауваження до проекту Трудового кодексу 2015 р.

У Загальних зауваженнях міститься 59 рекомендацій Міжнародного бюро праці МОП.  Експерти МОП встановили, що ТКУ не відповідає як мінімум 37 Конвенціям та Рекомендаціям МОП, з яких 30 – ратифіковані Україною

Таким чином, проектом ТКУ порушується майже половина ратифікованих Україною Конвенцій МОП. У порівняльній таблиці 68 разів констатується: «не враховані рекомендації та зауваження МОП». Це можна вважати незадовільною оцінкою авторам даного законопроекту і парламентарям, які за нього проголосували.

Переважна більшість зауважень, пропозицій та рекомендацій МОП повністю співпадають з вимогами  профспілок. Після отримання висновків експертів Бюро праці МОП, профспілки відчувають ще більшу впевненість у своїй правоті, що надає їм сил у боротьбі з рабовласницьким Трудовим кодексом.

Таким чином, можна зробити висновок, що Трудовий кодекс України не може бути прийнятий, бо він порушує Конституцію України та 30 ратифікованих Україною міжнародних Конвенцій МОП. Тому і ця редакція проекту ТКУ також заслуговує на найрішучіший протест проти його ухвалення.

З метою недопущення порушень конституційних прав громадян у сфері трудових та соціально-економічних відносин, закликаємо Верховну Раду України  не допустити погіршення трудового законодавства та не приймати у другому читанні Трудовий кодекс у поточній редакції.

На ту же тему
Поделитесь своим мнением
Для оформления сообщений Вы можете использовать следующие тэги:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Свежие записи
О зарплате, добыче и бастующих шахтерах: в ГП «Мирноградуголь» прошла конференция трудового коллектива
0 / 5 (0 голосов)
Пенсійна реформа
0 / 5 (0 голосов)
КВПУ звернулася до МОП щодо проекту Трудового кодексу (законопроект №1658)
0 / 5 (0 голосов)
Як отримати податкову знижку на навчання
0 / 5 (0 голосов)
Гуманітарна катастрофа в уряді Гройсмана. Хто торгував допомогою для України
0 / 5 (0 голосов)
НПГУ ш. Павлоградская © 2017 ·   Войти   · Тема сайта и техподдержка от GoodwinPress Наверх